Шевченкові

Гарно твоя кобза грає, любий мій

                                                 земляче,

Вона голосно співає, голосно і плаче.

І сопілкою голосить, бурею лютує,

І чогось у Бога просить, і чогось

                                                      сумує.

Ні, не люди тебе вчили, мабуть, сама

                                                        доля,

Степ, та небо, та могили, та широка

                                                          воля.

                       Афанасьєв Чужбинський