Я, Рубльовська Вікторія Олексіївна, працюю вчителем української мови та літератури в Комарівській ЗОШ І – ІІ ступенів.

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних  технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем.

Саме тому я зупинилась на вирішенні науково – методичної проблеми  "Використання опорних сигнальних схем на уроках української мови та літератури ".

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок.  Яким же повинен він бути?

Сучасний урок української мови та літератури має характеризуватися ефективною організацією роботи учнів.

  Сучасним можна назвати той урок, що побудований на засадах розвивального навчання, сприяє розвитку в учнів мислительних операцій, умінь аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, систематизації, класифікації, визначення причинно-наслідкових зв’язків та залежностей між різноманітними фактами і явищами, а також виробленню навичок логічного структурування.

Сучасний урок – це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є :

•    підготовка не мовознавців-теоретиків, а гуманних освічених людей;

•    навчання не словом, а справою;

•    проведення його не для учнів, а разом з ними;

•    спрямовування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;

•    забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.

Складові ефективності й успішності уроку можна зобразити так:

 Постійно поглиблюю свої знання, опрацьовую додаткову літературу, привчаю до цього і своїх учнів. Прагну донести до них таку аксіому – підручник не являється єдиним джерелом знань, тому варто вивчати різні погляди на проблему із посібників, словників, довідників.

Ретельно готуюсь до кожного уроку, продумуючи хід заняття, добираючи ефективні методи та прийоми. Допомагають у цьому сучасні технології.

Так, новий матеріал з мови я подаю дітям у вигляді блок-схем, таблиць, малюнків, пірамід і т.п. Починаючи вивчення теми, ми з учнями індивідуально, в групах чи фронтально  обговорюємо, аналізуємо навчальний матеріал. Основні поняття з теми фіксуємо в опорних конспектах, а потім засвоюємо шляхом неодноразового повторення, добираємо приклади.

  Для підвищення ефективності оволодіння учнями теоретичними знаннями, а також для інтенсифікації роботи учнів на уроці використовую опорні сигнальні схеми (ОСС).

Використання опорних схем на уроках – вважаю важливим моментом у своїй роботі. На мою думку, одним із найважливіших сучасних умінь учня – це вміння кодувати великий об’єм інформації, будувати логічні ланцюжки для міркування, а отже, засвоювати нові способи діяльності.

Учні, як відомо, не надто полюбляють вчити довгі, не завжди логічно побудовані правила. Школярам іноді важко пов’язати правило, викладене в підручнику, з конкретним прикладом, що розглядається. І тому вони з більшим бажанням вивчають матеріал, поданий у вигляді опорної схеми, де викладено основні компоненти і з першого погляду можна знайти те, що цікавить. Крім того, опрацьовуючи матеріал за схемою, учень не просто переказує його зміст, а конструює свою відповідь. Отже, розвивається мислення та зв’язне мовлення учня.

Схеми допомагають включити кожного учня в активну діяльність, підвести до формування понять, стійких навичок.

Опорні схеми, або опори, що містять головні теоретичні відомості і факти, об’єднують у систему розрізнених понять та явищ і подають їх учням у сконцентрованому вигляді, включаючи в роботу їх образну пам'ять. Це полегшує вивчення і засвоєння матеріалу, вказує шлях практичного його застосування.

 Опори – це висновки, які народжуються на очах учнів під час пояснення і оформлюються у вигляді таблиць, карток, креслення, малюнка. Це надзвичайно важлива умова в роботі на уроці. Лише так вони допоможуть учителеві ефективніше навчити, а учням – легше засвоювати навчальний матеріал.

Активна відповідь школярів – це зворотній зв'язок на уроці. В.О.Сухомлинський писав: «Майстерність організації розумової праці учня полягає в тому, щоб дитина уважно слухала вчителя, запам’ятовувала, думала, не помічаючи того, що вона напружує сили, не змушуючи себе уважно слухати вчителя, запам’ятовувати, думати».

Цьому і сприяють схеми-опори.

Для мене особисто цінність даної технології в наступному:

• лаконічність (максимум закодованої інформації при мінімумі візуальних чи графічних знаків);
• структурність (один блок містить декілька тем. Наприклад, розділ «Морфологія», розділ «Словотвір» і т.д.);
• зручність сприйняття і відтворення, несхожість опорних схем між собою (різноманітність форм, структурування, кольору і т.д.);
• цікавість;
• кольорове оформлення – важлива деталь опорного конспекту. 

З досвіду можу сказати, що коли учень відповідає на запитання вчителя, користуючись схемою, зникає скутість, страх, мовні помилки. Схема стає алгоритмом міркування, доведення, а увага зосереджується не на запам’ятовуванні чи відтворенні вивченого, а на сутності міркування, усвідомленні причинно-наслідкових залежностей і зв’язків. Звичайна наочність оживає, починає говорити. Жоден учень не відчуває себе безпорадним.

На уроці  школярі самі оцінюють ефективність опорних схем, адже "так цікавіше, зрозуміліше і легше". Часто спонукаю дітей до самостійного складання зорових опор. При цьому оцінюю оригінальність підходу. Звичайно, для цього учні мають бути підготовлені.

Етапи підготовчої роботи по складанню зорових опор:

1. Вчитель пояснює матеріал, ілюструє прикладами і паралельно складає схему–опору на дошці. При цьому  не припиняється живий діалог з учнями, які допомагають підібрати приклади, вносять пропозиції щодо правильної побудови опори.

2. Аналізований навчальний матеріал( не забуваємо про роботу в групах, колективне обговорення проблеми)вчитель  представляє у вигляді схеми-опори, зумисне пропускаючи деякі її складові частини. Учні повинні "відновити" схему, користуючись правилом у підручнику.

3. Вчитель не пояснює матеріал, лише записує на дошці низку прикладів, що ілюструють правило. Завдання учнів – "перетворити" текст правила в опорну схему, дібрати приклади для ілюстрації теоретичних положень з довідки на дошці.

4.  Вдома за власноруч складеною схемою учні готують усне лінгвістичне повідомлення, добирають приклади.

5. Учні отримують випереджувальне завдання: самостійно скласти зорову схему-опору до теми, яка буде вивчатися. На уроці декілька  школярів презентують свою роботу, виступаючи у ролі вчителя, пояснюють новий матеріал. Оцінюється не тільки правильна, а й оригінальна подача нової теми.

Як бачимо, поступово учні привчаються до роботи з підручником, іншими джерелами, адже останній етап передбачає саме творчий підхід.

Учні "малюють" основні теоретичні поняття у вигляді структур, матриць, пірамід, нерідко у зошитах з'являються "сонечка", "хмарки", "чарівні квіти".

Так, у 9 класі пропоную такі опори при вивченні теми "Лінгвістика тексту"                                

Під час ознайомлення з класифікацією речень колективно склали таку картину:

При складанні схем часто використовую спеціальні позначки, формули, підказки. Наприклад:

                                                                                     ОСОБЛИВА

ЛЗ                                          ЛЗ                                   частина мови   

ГЗ                                           ГЗ

СР                                          СР

?                                             ?

Пояснення: ЛЗ- ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ГЗ – граматичне значення, СР – синтаксична роль, ? – питання.

Таку  схему можна використати для ілюстрації  написання е, и в корені слова

Така робота розвиває у дітей навички аналізу та синтезу, вміння виділяти головне у теоретичному матеріалі.  При цьому увагу акцентую на мотивації необхідності вивчення певних наукових понять.

Такий підхід дозволяє практикувати систему уроків різного типу в межах однієї теми, вивільняє час для розв’язання учнями системи усних і письмових завдань, спрямованих на саморозвиток особистості, формування мовленнєвої компетенції. Особистість учня з об’єкта навчання перетворюється на головну фігуру. Багаторазове повторення матеріалу в найрізноманітніших формах, групування і подача матеріалу у вигляді блок-схем довели, що навчання під силу всім. На думку Г. Лозанова, така система роботи спрямована на комплексний розвиток творчої особистості учня.    

 За опорною схемою можна повторити матеріал  на уроці приблизно шість разів, а саме під час: 1) творення опорної схеми; 2) зображення її на дошці; 3) перенесення в зошит; 4) виконання вправ з використанням схеми; 5) зіставлення схеми з матеріалом підручника; 6) підсумки.

Схема привертає увагу простотою складання і застосування, оскільки знайомити з нею можна учнів за допомогою класної дошки, комп’ютера, інтерактивної дошки.

Схема доречна на різних етапах навчання: при вивченні нового матеріалу, знайомстві з орфографічним правилом, при застосуванні й закріпленні, повторенні навчального матеріалу.

Усвідомлене застосування теоретичного матеріалу, який міститься в опорних схемах, приходить до школярів не відразу. Потрібна ретельно обдумана робота, яку краще всього розпочинати з п’ятого класу. Схема віддалено нагадує алгоритм, але на відміну від нього являє собою дещо спрощений, лаконічний запис, який навіть п’ятикласники, які ще не вміють швидко писати, перепишуть за дві-три хвилини.

При виконанні тренувальних вправ вдома і в класі учні, за необхідності, звертаються до схеми. В подальшому уже в 6 класі знову прийдеться повернутися до початкового запису схеми і внести до неї доповнення і так до 9 класу.

Систематична робота зі схемами, складання їх при безпосередній участі школярів призводить до того, що на певному етапі навчання вони вже можуть самостійно, за допомогою схеми, викласти той чи інший лінгвістичний матеріал. Спочатку таке завдання під силу тільки сильнішим учням, а потім ініціативу проявляють і слабкі учні.

Не менш важливим використання засобів наочності у вигляді навчальних і тематичних опорних схем є і на уроках літератури. Схема вимагає від учня самостійних роздумів і  призводить до узагальнення, встановлює зв’язки і взаємозв’язки між явищами, дозволяє систематизувати, узагальнювати навчальний матеріал.  Опори на уроках літератури  - це засіб активізації пізнавальної діяльності учнів, засобом цілісного осмислення матеріалу.

Схема на уроці літератури може: підготувати сприйняття, бути засобом нового чи узагальнення й закріплення нового.

Таким чином, опорні схеми на уроках української мови та літератури повинні стати постійним помічником, основою взаємодіючого спілкування, результатом власних пошуків, імпульсом до активної роботи і стимулів в інтересі учнів до предмета.

Отже, у процесі своєї роботи я переконалася, що лише вдала інтеграція сучасних педагогічних технологій  навчання на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати творчу особистість учня.

   Вдало проведена робота завжди потребує значних зусиль і плідної співпраці вчителя і учня .  У Святому письмі сказано: „ Блаженна людина, що насичується від плодів своєї праці і шукає в ній утіху”. Це є істина.

 Вважаю, що мені теж є з чого порадіти. Адже мої учні неодноразово здобували перемоги в олімпіадах і конкурсах. Та ці заслуги я, в першу чергу, адресую їм, а не собі, а віддачі шукаю у повазі, щирому ставленні, творчій співпраці та взаєморозумінні .