Вступ

      Життя – вічна наука. Сьогодні воно змінюється стрімко, часом непередбачувано. У період реформування освіти роль учителя в навчально виховному процесі має бути переосмислена кожним, і кожен має зрозуміти, усвідомити свою роль у житті нашої держави і в житті своїх учнів, систематизувати все надбане, відкрите в щоденній копіткій праці, здійснити крок на шляху опанування таких педагогічних технологій, які б допомогли вчителю зробити процес навчання цікавим, різноманітним, ефективним, демократичним.

       Національною доктриною розвитку освіти в Україні утверджено стратегію прискореного, випереджаючого, інноваційного розвитку освіти й науки, забезпечення самоствердження і самореалізації особистості. Освіта сьогодення спрямована на умови демократії, ринку, новітніх наукових інформаційних технологій. Місія школи полягає в тому, щоб допомогти кожній дитині усвідомити суть свого життя, визначити й накреслити орієнтири власного майбутнього.

       Усі наукові дослідження й педагогічна практика сучасної школи спрямовані на те, щоб роки перебування в школі були не підготовкою до життя, а власне життям.

       На уроках учитель має не просто дати суму знань, а сформувати життєву компетентність як самоздатність особистості до оптимальних дій, що базуються на знаннях, досвіді, цінностях, здобутих завдяки навчанню. „Мета школи – привчити до життя, розуміти його, знайти в ньому своє місце”, - писала               Софія Русова.

      Тому пошук ефективних шляхів і засобів розвитку учнівської молоді є однією з найактуальніших проблем педагогічної науки та шкільної практики.

      Як свідчить педагогічна практика, вихованню та розвитку особистості не приділяється належної уваги, не повною мірою використовуються потенційні можливості навчальних технологій.

      Найбільш реальною потребою сучасної системи освіти є впровадження сучасних форм і методів навчання, що забезпечують цілісний розвиток шкільної молоді. До таких відносять інтерактивні технології навчання, які є досить ефективними в розв’язанні зазначених проблем. Саме вони сприяють інтелектуальному, духовному й соціальному розвитку школяра, готовності в нього жити і працювати в гуманному, демократичному суспільстві.

Інтерактивні підходи до навчання не нові для української школи. Вони використовувалися ще в перші десятиліття минулого століття й були по­ширені в педагогіці та практиці української школи. Лабораторно-бригад­ний і проектний методи, робота в парах змінного складу, виробничі й тру­дові екскурсії та практики, які застосовувались у ті часи, були передовим словом не лише в радянській, а й у світовій педагогіці. Застосування цих методів і форм навчання в окремих школах давало непогані результати. Так, у школі, організованій А. Рівіним у 1918 році, учні різного віку, навчаючись у парах змінного складу, за один рік засвоюва­ли програму 3—4 років навчання.

Незважаючи на те, що ці нові  методи навчання знайшли підтримку в учителів, вони запроваджувалися в освітніх закладах без належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення й експерименталь­ної перевірки. Вже перший досвід їх застосування виявив певні проблеми та ускладнення: зниження ролі вчителя в навчальному процесі, неекономне витрачання навчального часу, відсутність в учнів достатньої мотивації для такого типу навчання.   На початку          30-х рр. XX ст. украї­нська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно-орієнтовану, з пануючою стандартизацією й уніфікацією засобів, форм і методик на­вчання.

Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти у працях  В. Сухомлинського, у творчості вчителів-новаторів 70—80-х рр. XX ст. (Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та ін.), у теорії розвивального навчання. 

У Західній Європі та США групові форми навчальної діяльності учнів активно розвивались та вдосконалювались. Наприкінці XX ст. інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи, де їх використовують у викладанні різних предметів. Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд ) у 80-х рр., показують, що інтерактивне навчання дає змогу збільшити відсоток засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю.

Вченні зробили висновок, що найгірші результати забезпечує пасивне навчання (лекція – 5%, читання – 10%), а найкращі – інтерактивне (дискусійні групи - 50%, практика через дію – 75%, навчання інших чи негайне застосування – 90% )

Усе викладене вище зовсім не означає, що потрібно використовува­ти лише інтерактивне навчання. Для навчання важливі всі рівні пізнання й усі види методик. Як можна поміти­ти з опису різноманітних інтерактив­них технологій, неодмінною складо­вою їх є так звані пасивні методи. Сильні й слабкі аспекти пасивного та інтерактивного навчання можна подати у вигляді таблиці. Активне навчан­ня посідатиме проміжне місце між ними.

Проаналізувавши цю таблицю, можна обрати тип навчання залежно від завдань і умов роботи.

Як правило, сучасна система навчання вимагає від учителя охоплення великого обсягу інформації і зорієнтована на рівні «знання» й «розуміння». Це змушує педагога до використання переважно пасивного навчання. Були часи, коли вчитель мав можливість передати своєму учню весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета. Тоді використання пасивних методик було виправдане.

У сучасному світі неможливо одній людині знати все навіть в окремій галузі. Учням потрібні інші навички: думати, розуміти сутність речей, осмислювати ідеї й концепції і вміти шукати потрібну інформацію, тлумачити її і застосовувати за конкретних умов. Саме цьому сприяють інтерактивні технології.

Тому мета нашої роботи – дослідити ефективність інтерактивних технологій на уроках української мови, їх доцільне використання на кожному з етапів уроку у процесі вивчення частин мови.

      Завданнями  роботи є:

1. дослідити стан теоретичного вивчення частин мови з урахуванням особливостей  програми 12-річної школи.
2. Визначити, які інтерактивні технології доцільно використовувати  на уроках мови під час вивчення даної теми.
3. Розробити систему уроків та експериментально її перевірити.